Наш факультет починає свою історію з моменту створення Харківського Національного університету імені В.Н. Каразіна, 17 січня 1805 року. Саме тоді на відділенні фізичних та математичних наук було створено кафедру теоретичної та експериментальної фізики, а в 1824 році - кафедру астрономії.
|
|
На фізичному факультеті засновано та активно розвиваються всесвітньо відомі наукові школи теоретичної фізики, фізики твердого тіла, фізики низьких температур, магнетизму, фізики реального кристалу, фізичної оптики, фізики Сонячної системи.
|
|
У різні роки на факультеті працювали відомі у всьому світі вчені, наприклад: лауреат Нобелівської премії академік Л.Д. Ландау, академік І.М. Ліфшиць - які були засновниками наукової школи теоретичної фізики.
Випускники фізичного факультету відомі практично в усіх науково-дослідних та навчальних закладах нашого міста та України, мають можливість продовжувати навчання та працювати в майбутньому в навчальних та наукових закладах Польщі, Словаччини, Німеччини, Ізраїлю, Англії, Канади, США та багатьох інших держав.
|
|
Як зазначає Ілон Маск: «Мислення категоріями фізики - найкраща база для осягнення речей, незрозумілих інтуїтивно». І ми розуміємо, що багато гостей нашої сторінки це для себе вже з’ясували. А якщо ви молоді, маєте ще сумніви, з якою професією пов’язати своє майбутнє, то звертаємося саме до Вас.
|
|
Шановні абітурієнти! Фізичний факультет радий поповненню нашої дружньої сім’ї новими студентами, які бажають отримати класичну університетську освіту. Упевнені, що диплом фізичного факультету - це не кінцевий результат, а, навпаки, початок великого шляху, насиченого гідною роботою, творчими пошуками, цікавими подіями, подорожами, зустрічами.
Зичимо вам успіху разом з нами саме на цьому шляху!!!
Історія факультету
| Історія фізичного факультету починається з часу відкриття в 1805 р. Харківського університету. Однією з кафедр відділення фізичних і математичних наук була кафедра теоретичної і дослідної фізики. Першим її завідувачем був серб А. І. Стойкович. Серед його учнів якого був і В. С. Комлишинський, що очолив кафедру фізики в 1813 р. Він першим захистив докторську дисертацію з фізики в університеті, протягом 35 років проводив навчальну і просвітню діяльність. Перші дослідження, тісно пов'язані з практичними питаннями, розпочав петербуржець В.І. Лапшин, до якого перейшло завідування об'єднаною кафедрою фізики і фізичної географії в 1839 р. Він вперше здійснив електричне освітлення деяких вулиць м. Харкова, провів знамениті публічні гальванічні досвіди, працював над проектом міського водогону. Потім кафедрою знову завідували випускники Харківського університету: Ю.І. Морозов (1864-1867 р.р.), праці якого стосувалися питань фізичної географії і метеорології, А.П. Шимков (1867-1899 р.р.) і О.К. Погорілко (1900 р.). З 1880 р. на кафедрі фізики працював М.Д. Пильчиков, який також був випускником Харківського університету. Це був талановитий учений, геніальний винахідник, новатор, прекрасний лектор, популяризатор науки, який поєднував у своїх працях експериментальний підхід з теоретичним. Він опублікував близько 100 наукових праць з різних галузей фізики, розробив низку нових фізичних приладів. М.Д. Пильчиков був одним з перших дослідників Курської магнітної аномалії, членом міжнародних наукових товариств, неодноразово представляв університетську науку на міжнародних конференціях. З 1904 р. на чолі кафедри фізики стояв випускник Казанського університету О.П. Грузинцев, який займався суспільною діяльністю, читав публічні лекції з фізики, написав курси експериментальної і теоретичної фізики, надрукував велику кількість наукових праць. З 1914 р. по 1921 р. эавідувачем кафедри фізики був блискучий учений і організатор науки Д.А. Рожанський - випускник Петербурзького і Берлінського університетів, який заснував першу наукову школу радіофізиків у Харківському університеті. З 1914 р. протягом 5 років на кафедрі фізики працював Т.П. Кравець, визначний вчений, випускник Московського університету. Поряд з науково-педагогічною роботою він займався організаційною діяльністю, був широко освіченим фізиком, чудовим лектором, вивчав історію фізики. Таким чином, за весь дореволюційний період розвитку фізики в Харківському університеті В.І. Лапшин, М.Д. Пильчиков, О.П. Грузинцев, Д.А. Рожанський і Т.П. Кравець залишили помітний слід у науці. У той же час і викладання загального курсу фізики проводилось на дуже високому науково-методичному рівні: був створений загальний фізичний практикум, були введені спецкурси, фактично з'явилися спеціалізації з різних напрямків фізики. Якщо в 1805 р. кафедра фізики складалася з чотирьох осіб (завідувач кафедри, його помічник - ад'юнкт, доглядач кабінету й інструментальний майстер), то в 1916 р. вона нараховувала вже, крім лаборантів, 13 співробітників. Новий етап розвитку фізичної науки в Харківському університеті розпочався після відновлення університету в 1933 р., коли Харківський державний університет був створений на базі Фізико-хіміко-математичного інституту і Педагогічного інституту профосвіти, що були прямими спадкоємцями старого Університету. З 1 жовтня 1933 р. відновив роботу фізико-математичний факультет, деканом якого став український фізик професор А.В. Желеховський - автор першого підручника з курсу загальної фізики українською мовою. Він же був одним з керівників ініціативної групи харківських фізиків і безпосереднім учасником створення в м. Харкові Українського фізико-технічного інституту (УФТІ). З цього часу до складу фізичного відділення фізмату входили вже чотири кафедри. «Кафедру експериментальної фізики у 1933-1935 рр. очолював проф. А.В. Желеховський. У 1935 р. на факультет прийшов проф. Л.Д. Ландау. Протягом двох семестрів у 1936 році він був завідувачем кафедри експериментальної фізики. Л.Д. Ландау розпочав свою діяльність на кафедрі з викладання курсу загальної фізики, а потім приступив до створення і читання свого знаменитого курсу теоретичної фізики.» |
|
|
У цей період вийшов з друку перший том курсу теоретичної фізики "Механіка" (написаний разом з Л. М. Пятигорським) і був завершений другий том "Статистична фізика", написаний у співавторстві з Є.М. Ліфшицем. Л.Д. Ландау стимулював розвиток досліджень з теоретичної фізики в університеті. Завдяки його інтуїції і широті наукових інтересів, наукова тематика кафедри охоплювала найбільш актуальні напрямки теоретичної фізики, які мали зв'язок з конкретним експериментальними дослідженнями. Зусиллями Л.Д. Ландау була створена Харківська школа фізиків-теоретиків. |
Кафедрою теоретичної фізики спочатку завідував проф. Л.В. Розенкевич - представник ленінградської школи фізиків, який прибув у м. Харків з першою групою майбутніх "уфтінців". Він надрукував разом з Л.Д. Ландау та Є.М. Ліфшицем задачник з теоретичної фізики. З 1940 р. кафедрою теоретичної фізики керував проф. О.І. Ахієзер, а в період 1943-1944 рр. - професор В.Л. Герман. |
 |
| А.С. Мільнер |
На чолі кафедри магнітних вимірів став проф. Д.С. Штейнберг, під керівництвом якого проводились дослідження феромагнітних матеріалів. |
 |
| І.М. Ліфшиць |
| Створення УФТІ вплинуло на розвиток фізики в Харківському університеті. З його виникненням відбулася зміна змісту навчальної, наукової й організаційної роботи кафедри, спрямованої на підготовку фізиків, основним споживачем яких став цей інститут. Багато вчених з УФТІ розпочали викладання фундаментальних і спеціальних курсів студентам університету, а викладачі університету взяли активну участь у роботі його лабораторій. Завдяки використання матеріальної бази УФТІ розширити і поглибити наукові дослідження в університеті, розгорнути підготовку наукових кадрів вищої кваліфікації. Разом з Л.В. Шубніковим, Л.Д. Ландау, Є.М. Ліфшицем, І.М. Ліфшицем, О.І. Ахієзером, Л. В. Розенкевичем і Б.Я. Пінесом в університет прийшли І.Я. Померанчук, А.К. Кікоін, А.С. Компанієць, М. Руеман, К.Д. Синельников, А.К. Вальтер, В.С. Горянський, Є.С.Боровик та інші вчені, які стали гордістю вітчизняної науки. |
 |
У період 1937-1941 р.р. факультеті були захищені 3 докторські і 13 кандидатських дисертацій, що перевищувало кількість захищених дисертацій за період 1805-1917 р.р. Завдяки бурхливому розвитку науки в 30-і роки Харківський університет перетворився в один із найкращих учбово-наукових центрів з фізики. Під час Великої Вітчизняної війни в університеті, евакуйованому в м. Кзил-Орду, фізика була представлена тільки однією кафедрою, якою керував проф. К.Д. Синельников, але наукові дослідження на ній інтенсивно продовжувалися в різних галузях фізики. Після війни значно зросли потреби у фізиках, у зв'язку з чим на фізико-математичному факультеті у 1948 р. було засновано відділення ядерної фізики, а в 1952 р. в університеті був створений радіофізичний факультет. |
| К.Д. Синельников |
| Перехід університету в нову будівлю дав можливість до 1962 р. перетворити фізико-математичний факультет на три факультети: фізичний, механіко-математичний і фізико-технічний. З цього часу починається новий період у розвитку фізичного факультету, виникають нові наукові напрямки наукових досліджень, нові кафедри і лабораторії. Незважаючи на відтік фахівців-фізиків у нещодавно створені нові науково-дослідні інститути (Фізико-технічний інститут низьких температур АН УРСР, Інститут радіоелектроніки АН УРСР, Науково-виробдниче об’єднання «Інститут монокристалів»), наукові школи факультету продовжували розвиватися, поповнюючи відділи нових установ і традиційного споживача — Український фізико-технічний інститут молодими кадрами випускників фізичного факультету. Усупереч формальним перешкодам, фізичний факультет намагався підтримувати тісні контакти з академічними інститутами, залучаючи до викладання та керівництва науковими дослідженнями студентів і аспірантів провідних фахівців з цих установ на умовах сумісництва та погодинної оплати. У 1962 році фізичний факультет налічував 6 кафедр. |
| Найбільшою з них була кафедра експериментальної фізики, яку очолював майбутній член-кореспондент НАН України В. Г. Хоткевич (він же був першим деканом фізичного факультету, а пізніше став ректором університету). Взаємодія з Фізико-технічним інститутом Фізики низьких температур АН УРСР привела до того, що у 1979 році з кафедри експериментальної фізики на основі відповідної спеціалізації виділилася кафедра фізики низьких температур, яку очолювали В. Г. Хоткевич, а після нього М. О. Оболенський. Зараз цю кафедру очолює професор Вовк Р. В.. Кафедру експериментальної фізики очолювали: академік АН УРСР Вєркін Б.І. (у 1979-1982 рр.), професор Андронов В. М. (у 1982-2001 рр.), професор В. П. Лебедєв (у 2001-2013 рр.). У даний час кафедру експериментальної фізики очолює професор Пойда В. П. На чолі кафедри статистичної фізики і термодинаміки стояв академік І.М. Ліфшиць - продовжувач широко відомої наукової школи фізиків-теоретиків, соратник Л.Д. Ландау. Основним науковим напрямком кафедри були дослідження у галузі теорії конденсованого стану. |
 |
| В.Г. Хоткевич |
| У 1968 р., після смерті Л.Д. Ландау, І.М. Ліфшиць був запрошений на його посаду в ІФП АН СРСР. З того часу кафедрою статистичної фізики і термодинаміки завідували його найближчі учні і співробітники: Л.С. Гуліда (1969-1973 р.р.), І.І. Фалько (1973-1979 р.р.), Л.Є. Паргаманик (1979-1981 р.р.), В.В. Ульянов (1981-1993 р.р.). В ті роки на кафедрі працювали також відомі теоретики: М.І. Каганов, А.М. Косевич, М.Я. Азбель, Е.А. Канер, В.М. Цукерник, В.Г. Пісчанський, Д.Г. Долгополов, В.І. Пересада, В.П. Галайко, В.І. Герасименко, А.В. Свидзинський. З 1979 р. у ця кафедра стала називатися кафедрою теоретичної фізики, оскільки на той час вона готувала фахівців і проводила наукову діяльність практично з усіх розділів теоретичної фізики. В 1993 р. кафедру очолив проф. О.М. Єрмолаєв. З червня 2013 в.о. завідувача кафедри теоретичної фізики став учень О.М. Єрмолаєва доц. Г.І. Рашба. |
| Кафедру фізики твердого тіла очолював проф. Б.Я. Пінес, з ім'ям якого пов'язане створення наукових шкіл експериментаторів у галузі фізики твердого тіла, фізичної теорії спікання, нових методів рентгеноструктурних і електронографічних досліджень. Після смерті Б.Я. Пінеса в 1968 р., цією кафедрою протягом багатьох років керував його учень проф. А.Ф. Сіренко. З 1994 р. її очолює проф. 3.З. Зиман. |
|
 |
 |
| Я.Є. Гегузін | М.П. Барабашов |
оптики, кафедра фізики кристалів. Кафедру фізичної оптики у різні роки очолювали професори Шкляревський І. М., Милославський В. К., Агєєв Л. О. У даний час цю кафедру тимчасово очолює профессор Галунов М.З. Кафедру фізики кристалів, яку створив професор Гегузін Я. Є., з 1988 року очолював доцент Кібець В. І. Зараз завідувачем кафедри фізики кристалів є академік НАН України Гриньов Б. В. Ще дві кафедри ввійшли до складу фізичного факультету: кафедра вищої математики; кафедра астрономії. Кафедру вищої математики очолювали доценти Агранович З. С., Дубовой В. К. У даний час її очолює доцент Чібісов Д.В. Кафедру астрономії очолювали академік Барабашов М. П. та професор Александров Ю. В., зараз її очолює член-кореспондент НАН України, професор Шкуратов Ю. Г. |